Літературна Куп'янщина

З Куп’янськом і Куп’янським повітом пов’язане життя ряду видатних людей. У числі таких, насамперед, належить назвати відомого українського філософа, поета, музиканта, народного просвітителя Григорія Савича Сковороду (1722-1794), який впродовж двох з лишком десятиріч жив і писав свої філософські та поетичні твори на Куп’янщині. Мадрівний філософ по запрошенню братів Сошальських прийшов до Гусинки. Улюбленим місцем його перебування була пасіка в оточенні лісу на терасі, створеній на очищеному від дерев схилі. Поряд з терасою знаходилась на дні лісового ярка криниця, із якої пив воду Сковорода. Ця криничка збереглася до наших днів. Тепер це урочище зветься Костівським лісом. В Моначинівці, в маєтку Георгія Сошальського, в невеликий сторожці частенько бував Сковорода, він посадив алею молодих дубів. І сьогодні у дворі Моначинівської сільської школи стоїть дуб, посаджений Григорієм Сковородою, який одержав меморіальне оформлення, присвячене Сковороді. 

В одній із шкільних кімнат діє невеликий меморіальний музей, присвячений Сковороді. Експонати музею підібрані з таким прицілом, щоб вони виконували важливу місію – допомогали утверджувати у  відвідувачів почуття патріотизму.

         Найвідоміші твори, які присвятив Сковорода Куп’янську та його жителям: „Байки Харківські”, „ Жена Лотова”.

З Куп’янськом пов’язане життя  Г.Ф. Квітки – Основ’яненка (1778-1843).
Його найвідоміші твори „ Маруся ”, „ Сватання на Гончарівці ”, „Шельменко – денщик ”, „Куп’янський самозванець ”.

Петро Васильович Іванов (1837-1931) – етнограф – аматор, невтомний ентузіаст збирання та збереження старожитностей духовної та матеріальної культури населення його рідної Слобожанщини. Він народився в м. Чугуєві, навчався в Харківській губернській гімназії, з  1862 р. був вчителем та доглядачем повітового училища в м. Куп’янську, а з 1877 року – інспектором народних училищ. Діяльність Іванова на терені краєзнавства почалася в 1870 р., коли його обрали членом Товариства дослідників природи при Харківському університеті. Йому належить ряд цікавих, незвичайних на сучасний погляд праць. Будучи етнографом – любителем, він зібрав велику кількість цікавих матеріалів з народознавства, зокрема з народої демонології. Частину із зібраного йому вдалося опубліковати, частина загубилась.  Уклав великий  „Купянский сборник  материалов по этнографии. От колыбели до могилы”,  у 1907 році  видає книгу „Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской области”.

         В місті Куп’янську на базі  школи № 5(зараз гімназія №2, Ківшарівка) організовано музей ім.П.Іванова, де зібрано багато документів і матеріалів про етнографа, копії його творів. Учні школи займаються краєзнавством, дослідництвом.

В Куп’янську в 1898 році починав свою літературну діяльність тоді мало знаний вчитель місцевої жіночої прогімназії Сергій Миколайович Сергеєв, а згодом відомий радянський письменник С.М.Сергеєв – Ценський (1885-1958). Його опис тодішнього Куп’янська тепер становить певний історичний і краєзнавчий інтерес, пробував він себе і в етюдуванні. В Куп’янську він написав  твори „ Дзвіночок ”, „ Конспект історії , „ Забув ” , „ Севастопольская страда ” тут же запасався деякими матеріалами і для майбутніх своїх творів. 

З Куп’янськом пов’язана і діяльність Марка Лукича Кропивницького (1840-1910). Це була велика постать в українській культурі на рубежі ХІХ і ХХ століть. Широко відома його письменницька спадщина. Добре відома його режисерська та акторська діяльність, сучасники його знали і як композитора, і як співака. Він був першим виконавцем пісні на слова Т. Шевченка „ Реве та стогне Дніпр широкий” . Куп’янський напівпрофесійний, напівсамодіяльний театр, який він очолював на стикові ХІХ і ХХ століть, був добре знаний на території тодішньої Харківської губернії.

Сім’я Кропивницького проживала в Куп’янському повіті на хуторі Затишок тодішньої Старовірівської волості. Територія, на якій хутір стояв, тепер знаходиться в межах Шевченківського району – поблизу села Сподобівки. Садибу вдалося відновити і зараз там знаходиться музей Кропивницького. В Куп’янську він написав твори „ Дай серцю волю, заведе в неволю ”, „Доки сонце зійде, роса очі виїсть ” , „ Пошились у дурні ”.

Автор знаменитих романів „ Не хлібом єдиним ” і  „Білі шати ” Володимир Дмитрович Дудінцев (1918-2000 ) теж уродженець Куп’янська. Деякий час жив в Харкові, потім в Москві, закінчив юридичний інститут, під час війни працював слідчим військової прокуратури, після війни став кореспондентом „ Комсомольської правди ”. Спостереження, набуті на тій і іншій роботі, й стали його будівельним матеріалом для книг. 

Куп’янщина – земля, на якій розцвітають унікальні таланти. Вона дала життя і наснагу для творчості Миколі Сергійовичу Сядристому (1937-)  . Це людина, яку в багатьох країнах називають творцем дивосвіту. Він неперевершений митець з техніки мікромініатюри. А ще – він – філософ, поет, спортсмен, майстер спорту України з підводного плавання. В 2012 році Куп’янщина буде святкувати 75 – річчя свого славетного земляка.  Свої роботи він виконує на зрізах зерняток дикої яблуні та груші, терну та вишні, рису та маку, волосині тощо. 

   Близько 50 років займається Сядристий М.С. створенням мікромініатюр. Найбільші колекції його робіт представлені в Московському політехнічному музеї та на постійно діючій виставці мініатюр в Києво-Печерському історико-культурному заповіднику. Уже кілька років діє музей майстра мініатюр у князівстві Андора.

Виставки робіт Сядристого М.С. влаштовувалися в Англії, Франції, Канаді, Японії, Болгарії, Чехії та інших країнах. Він носить високе звання „Заслужений майстер народної творчості України” та „Народний художник України”.

На Куп’янщині любив відпочивати, заряджатися творчістю і черпати теми для своїх усмішок  великий сміхотворець України Остап Вишня (1889-1956). Після виходу з ув’язнення Остап Вишня часто гостював у с. Сеньковому. Він був завзятим рибалкою та мисливцем і багато часу проводив на Червонооскільському водоймищі, на озерах та в лісі. Спостереження за тутешнім життям дало матеріал для написання письменником ряду гумористичних творів „ Щука ”, „ Сом ”, „ Дика гуска ”, „Якби моя бабуся встали... ”, „ Моя автобіографія ”.З Сеньковим пов’язані нариси „ На правильому шляху ”, „ Сільська Рада”.

Є в Сеньковому джерело, з якого так любив попити водички Остап Вишня.

В місті Куп’янську народився письменник Олександр Юр’євич Іскін (1927-2003),  перша книга „Ковалевская черемуха”(1963), друга „Мальчишки с „Птичьего двора”(1976), повісті „Между двумя звонками” (1966), „Трав’яні супи ”. Олександр Юрійович знана людина на Куп’янщині, багато років він віддав навчанню дітей.

В Куп’янську працював Олександр Павлович Паншин (1923-2001).

Він є автором книг „ Палаюче серце ”(1962), „Таємниця чорного гроту” (1964),  „Зоря над Осколом ”(1979). Багато років віддав О.Паншин улюбленій справі, він був вчителем, директором школи. Роман „Зоря над Осколом” розкриває правдиві, переконливі образи куп’янчан, соковиті картини мирного дореволюційного Куп’янська. 

Пишаються куп’янчани творчістю М.Ф.Кукси та І.М.Удовика, істориків, краєзнавців, які розкрили багото білих плям в історії району. Вони є авторами книги „Україна. Слобожанщина. Куп’янщина”. В 2000 р. вийшла книга М.Кукси „Куп’янщина в потоці історії”; в 2004 році – книга „Громада, її орієнтири і поводирі” про діяльність органів самоврядування Куп’янського району. В серії „Куп’янщина: події, люди” виходять його книги „Мудрець Сковорода і Куп’янщина”, „Остап Вишня, Сенькове і сеньківчани”, „На землі Приоскільській”, „Війна. Куп’янщина. Пам’ять”, „Символіка Куп’янщини”.

    Майже 30 років Микола Федорович Кукса працював журналістом, висвітлював життя Куп’янщини в різних засобах інформації.

Курилов Владислав Григорович ( 1935 – 2005)  народився на Донбасі у сім’ї вчителя. У 1952 році закінчив середню школу і вступив до Харківського університету ім.Каразіна. Пізніше викладав історію, філософію  у школах, профтехучилищах м. Куп’янська, сільськогосподарському та автодорожному інститутах м. Харкова. Його перу належать  спортивні книжки, 10 наукових робіт з  методики викладання історії. Владислав Григорович є автором поєми „ Мужність ”, слів гімна міста Куп’янська, укладачем пісенника „ Край мій отчий ” (2000 р.), в який війшли 22 пісні про Куп’янщину. Багато віршів поет присвятив рідному краю, Жінці – Матері, Коханій, Берегині.

Ольга Олексіївна Антіпіна.  Народилася в сім'ї службовця в сел.Куп'янськ-Вузловий 02.05.1956р. Закінчила 8 класів школи № 9. Потім автотранспортний технікум. Працювала на КЛЗ в транспортному відділі. Була спроба вступити до Літературного інституту ім.Горького в Москві.

Почала писати вірші після 20-ти років, вже маючи сім'ю.

 Всього опубліковано дві збірки поезії Ольги Олексіївни Антіпіної  - « Я навчилась мовчати» і «Мрії блакитні одежі..»(1996 року) російською мовою. Зараз приділяє увагу і прозі. На даний момент працює (з 2008 року) з Харківською єпархією і з газетою «Православна Харківщина». В Куп'янських виданнях - це газети «Вісник Куп'янщини» та «Український формат» були надруковані  поеми «Время вспять» і «Столетья памяти». В Куп’янському НВК №7 неодноразово проходили зустрічі учнів з О.А.Антипіною. Поетеса на згадку залишила автографи читачам.